Держава та громадянське суспільство


Держава та громадянське суспільство
Поняття громадянського суспільства, його ознаки, структура
Поняття особи, людини і громадянина. Соціальні і правові риси особистості
Правовий статус особи і громадянина. Загальна декларація прав людини
Конституційні права, свободи та обов’язки громадян
Стан та перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні
Відповіді:
Поняття громадянського суспільства, його ознаки, структура
Уявлення про громадянське суспільство має досить давню історію і знайшло своє відображення в працях Аристотеля, Платона. Пізніше в епоху Відродження даною проблемою займались такі вчені Лобс, Локк, Монтеск`є, Руссо та інші. Але сам термін «громадянське суспільство» почав застосовуватись в 18 ст. До даного періоду держава і громадянське суспільство розглядались як одне ціле. В той час під «громадянським суспільством» розуміли особливу сферу відносин, зокрема ринкових, майнових, сімейних, моральних, які повинні бути незалежними від держави.
Це означало невтручання держави в особисте життя людини і її громадські справи.
Під «громадянським суспільством» Гегель розумів комплекс приватних осіб певних класів, груп та інститутів, взаємодія яких регулюється правом, і які прямо не залежать від політичної волі держави. У вченні Гегеля про громадянське суспільство головною фігурою виступає людина з її роллю та становищем.
Існували і інші визначення, але відмінності в різних дефініціях поняття передусім зумовлені неоднозначністю вихідних теоретико-методологічних знань, концептуальних підходів, на яких засновані дефініції.
Тому вчені вважають, що 1 з найбільш плідних підходів є визначення поняття «громадянського суспільства» через призму прав людини. Це обумовлено тим, що:
саме суспільство виступає основним джерелом задоволення життєво необхідних потреб людини;
реальні індивідуальні шанси доступу людини до таких ресурсів будуть залежати від того, яке становище вона посідає в суспільстві;
права людини, їх реалізація також буде залежати від того, в чиїх інтересах діє держава : всього суспільства чи певного класу.
Поняття «громадянського суспільства» зазнавало певних змін, вдосконалення, проходило певні історичні етапи, свої стадії розвитку, тому і уявлення про нього були різні. При цьому незмінним залишається розмежування понять наявного громадянського суспільства і поняття ідеального, бажаного громадянського суспільства та реального співвідношення держави і громадянського суспільства.
Громадянське суспільство є системою відносин, зв’язків між людьми, яким належать визнані державою, формально рівні юридичні можливості бути власниками засобів і результатів своєї праці, а також брати участь в управлінні суспільними справами.
Можна виділити основні ознаки правового громадянського суспільства:
людина з її потребами, інтересами, правами і свободами виступає центральним суб’єктом такого суспільства. Вона діє в ньому, або принаймні має необхідні можливості. Тому повага до прав людини як найвищої соціальної цінності є основним принципом громадянського суспільства
в такому суспільстві права і свободи не лише виступають декларацією, але й повинні мати механізм її реалізації, як того вимагає не тільки Конституція, а й стаття 2.1 Міжнародного пакту «Про основні соціальні, економічні та культурні права», оскільки мінімальне забезпечення прав і свобод неможливе без економічного базису.
більшість людей є власниками
наявність ринкової (соціально-орієнтованої) економіки, оскільки саме вона здатна створити найсприятливіші умови для розвитку людини
саморегульоване суспільство активно політичних громадян, тому громадянське суспільство повинно виступати завжди структурованим і плюралістичним.
Громадянське суспільство це в першу чергу високо організоване суспільство, яке формується не тільки з внутрішніх основ, але й держава повинна створювати певні умови для його формування та функціонування. Тому на сучасному етапі шлях до громадянського суспільства і соціальної демократичної держави є одним з пріоритетних напрямів розвитку світового співтовариства.
Саме громадянське суспільство виступає основою формування правової держави.
2. Поняття особи, людини і громадянина. Соціальні і правові риси особистості
Людина є предметом вивчення багатьох природничих і суспільних наук.
ЛЮДИНА – це родове поняття, яке використовується для характеристики певних рис Homo Sapiens на певному етапі розвитку світу, яка виділилась з біологічного середовища. Людина завжди сприймалась і сприймається перш за все в якості живої істоти, яка наділена свідомістю. В словниках «людина» пояснюється як жива істота, яка володіє даром мислення та мови, здібна створювати знаряддя та користуватись ними в процесі суспільної праці.
Її специфічні риси (мислення та мова) могли сформуватись тільки в суспільстві (колективі).
ОСОБА – це людина в системі суспільних зв’язків та відносин. Їй властиві такі риси та якості, які характеризують людину в суспільному значенні, і містять її правову оцінку.
Проблема особистості займає центральне місце у суспільствознавстві філософії юриспруденції та ін. науках але загалом поняття особистість в наук літературі розглядається стосовно певного етапу розвитку людського вупільства оскільки на нижчих етапах питання особистості не можна.
Питання особистості починає формуватись на певному етапі розвитку суспільства коли людина отримує певну незалежність вд природи і отримує деяку свободу своїх дій. Особистість відображає більш високий рівень пізнання сустності людини і являє собою перш за все певний соціальний тип людини.
Поняття людина і особистість відрізн одне від одного не за об’ємом а за змістом.
Оособистість- це людина як носій соціальних властивостей які знаходяться в системі соц. Зв’язків. Тому особистість форм під впливом ряду факторів:
Індивідуальних рис та відповідних властивостей
Від того середовища в якому знаходиться людина
Структура особистості включає такі компоненти:
Свідомість
Воля
Здібність до діяльності
Свідомість людини – це такий основний компонент що означає здатність відображати дійсність та віддавати звіт своїм вчинкам діям.
Воля – означає здатність до вибору діяльності, необхідним для її здійснення.
Діяльність – це певний процес, який пов'язаний з використанням як інтелектуальної так і фізичної енергії.
Поняття громадянин являє собою фізичну особу статус якої обумовлений належністю до громадянства тієї чи іншої держави. Термін громадянство характерний для країн з республ форм правлі, а підданство – для монархій.
3.
В юридичній літературі правовий статус визначається як юридично закріплене положення особи у суспільстві. Тому основу правового статусу особи складають права, свободи і обов’язки,які визначені на конституційному рівні і в інших законодавчих актах та проголошені в загальній декларації прав людини.
Саме це визначає правове положення в суспільстві, її роль і участь такої особи в державних справах.
Правовий статус об’єктивно відтворює як переваги так і недоліки політико-правової системи, відтворює принципи демократії і держ основу даного суспільства.
Право статус є елементом суспільства.
В різні історичні періоди правовий статус був неоднаковий і в першу чергу він залежав від типу держави і держ режиму.
Правовий статус це комплексна категорія, яка відображає взаємовідносини особи і суспільства, громадянина і держави, індивіда і колективу та інші соц. Зв’язки.
В зв’язку з цим в юр літературі виділяють такі види правового статусу:
Загальний (конституційний)-цей статус визначений в КУ і не залежить від посади, сім стану, є однаковим для всіх і не можу бути ніяких перевах. Його зміст складають основні права і обов’язки, які встановлені і гарантовані в основному законі
Спеціальний (родовий) статус певних категорій громадян (студенти, пенсіонери, військовослужб)
Індивідуальний – вік, стать, сім стан
Крім цього виділяють статус фізичних і юридичних осіб, статус іноземців, осіб без громадянства, з подвійним громадянством і біженців, статус укр.. громадян, які за кордоном. Виділяють галуцеві (в залежності від галузі права), професійні і посадові (статус міністра, депутата, прокурора), статус осбі, що працюють в різних екстремальних умовах чи особливих регіонах Укр.
Правовий статус особи характеризується наступними положеннями:
Права, свободи, обов’язки,які скл правовий статус є рівними і кожни особа має право на рівний захист зі сторони закону
Права, свободи і обов’язки, які закріпленні на нормативному рівні є вищою цінністю, їх визнання і дотримання є основним завданням держави, оскільки держава повинна забезпечити реалізацію їх
Права, св. І об гарантовані державою
Пр., св. І об, виступають як єдина, цілісна система, яка постійно поглиблює і розширює свій зміст по мірі розвитку цивілізації
Пр., св., об є необхідною умовою життя людини і в певні мірі відображають природу держави
Пр., св., об які входять в справовий статус особи характеризуються єдністю, яка проявляється в соц.-ек _______
Закріплені в загальній декларації прав людини, яка прийнята 10.12.48являє собою акт самозбереження людства, є реакцією на фашизм, диктатуру, та інші подібні явища які є зубними для людства і разом з тим представляє собою новий людський вимір, нову міру гідності людини і новий рівень свідомості і буття.
Правова сутність цього акту є багатопланова, але при цьому слід виділити 3 осн аспекти:
Найменші порушення прав і свобод людини ведуть до всієї системи порушення рав та свобод і трагічних наслідків для всього людства. Звідси передбачається надійний механізм захист прав і свобод на всіх рівнях
Поряд з нац. Засобами забезпечення і гаранткування прав в першу чергу нац. Конституціями і законами маюуть діяти також і міжнародно-правові засоби гарантування права.
Визначаючи людину найвищою соц. Цінністю і поважаючи її права, народи світу (зокрема оон) завдяки загальній декларації мають сприяти не лише збереженню визначених прав, але й вдосконалити прогрес в поліпшенні життя при більшій свободі.
Положення загальної декларації прав людини знайшли своє відображення в більшості конституцій демократичних країн і в тому числі в ку 1996. Втілення основних положень загальних декларацій в ку проявилось у
Імплементації в ку більшості положень декларації і інших актів прийнятих на її основі
Створення в укр.. організаціно0правових структур спрямованих на забезпечення і гарантування прав людини, в тому числі і держ суверенітету (створення інституту призедента, інст. Уповнов вру з прав людини, інст. Конст суду і ряду ін.)
Приєднання до різним міжнародних договорів з прав людини і приєднання до різних міжнародних організацій.
Але при цьому залишається…… прав своюод, які визначенні як в декларації так і в ку , значна частина залишається символічною чи декларативною Це можна повязати з економічними і політичними проблемами, зоча ряд вчених звертають увагу і на інші проблеми:
Глибока кризва всіх соц. Норм (не ітільки правових але й моральних, звичаїв, норм політ партій, гром організацій і тд)
Досить повільниим становлення правової свідомості на новому якісному рівні
В суспільстві продовжує панувати правовий нігілізм (нехтування правом)
Забезпечення реалізації як констит так і зазначених в декларації передбачає проведення ряду заходів:
Це вдосконалення всіх галузей права і правової ситеми в цілому
Підготовка і схвалення цілісної концепції в галузі прав свобод людини і громадянина
Необхідність підготовки і схвалення загальнонаціональної еклараціїПідготовка кодексу прав і свобод людини і громадянина та участі в підготовці такого кодексу в єс4.
Констит права, свободи і об становлять найважливіші соціальні і полоітико–юр інститут який виступає мірилом досягнень суспільства і цивілізованості.
Саме за його допомогою особа долучаєься до матеріальних і духовних благ, до механізму держави, до законних форм волевиявлення і реалізації вланих інтересів. Від рівня заьезпечуваності права і свободами значною мірою залежить ступінь досконалості самої людини (життя, здооровя, честь, гідність, безпека). Тому не випадково в КУ саме правам і свободам приділено 1/3 статтей. В КУ закладено зовсім нову концепцію яка є відмінною від концепції констит урср і основне положення полягає в тому що дана концепція відходить від патерналіського підходу___________
За К1996 права і свободи виступають основним елементом без яких людина існувати не може. Оскільки якшо немає прав – тим самим знищується сама природа людини.
Констит права і свободи мають свою систему і певні ознаки:
Конят права і свободи володіють верховенством тобто виступають базою для прийняття інших прав і свобод які підлягають деталізації чи конкретизації
Є нормами прямої дії і тому повинні мати гарантований захист на законному рівні
Права і свободи базують ся на констит принципах рівності і не можуть бути обмежені/скасовані.

Приложенные файлы

  • docx 15569784
    Размер файла: 27 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий