Курсова робота.Перевірена


Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
К.П. 5. 05050302.10 -12
1 Визначення фондів часу роботи обладнання і працівників
Для визначення потреби в обладнанні та працівниках необхідно знати фонди часу їх роботи.
Розрізняють календарний, номінальний та дійсний (ефективний) фонди часу роботи обладнання та працівників.
Календарний фонд часу визначається астрономічною кількістю годин за певний період і дорівнює добутку кількості годин за добу на кількість календарних днів у році.
Номінальний фонд часу роботи обладнання та працівників виражає кількість робочих годин в році згідно з прийнятим режимом роботи виробництва без врахування різних втрат.
Номінальний фонд часу роботи визначається за формулою:
Fн=Др∙Кзм∙Тзм, годин,де Др – кількість робочих днів на рік, днів;
Приймаємо: Др = 253 дні.
Кзм – кількість змін роботи (Кзм = 1 – для працівників, Кзм = 2 – для обладнання);
Тзм – тривалість робочої зміни, годин.
Fн. п.=253∙1∙8=2024 годин,Fн. обл.=253∙2∙8=4048 годин,Дійсний (ефективний) фонд часу визначається на основі номінального фонду з урахуванням витрат:
- для обладнання - на планові ремонти і переналагодження; в середньому такі витрати становлять 3-5 % від номінального фонду;
- для працівників - у зв'язку з невиходами на роботу; в середньому такі витрати становлять 8 – 12% від номінального фонду.Дійсний (ефективний) фонд часу роботи обладнання визначається за формулою:
Fе обл=Fн обл∙1-aрем100, годин,де aрем – час на планові ремонти і переналагодження обладнання, %.
Fе обл=4048∙1-4100=3886,08 годин,Приймаємо Fе обл=3900 годин.Дійсний (ефективний) фонд часу роботи працівників визначається за формулою:
Fе пр=Fн пр∙1-aзб100, годин,де aзб – добові та внутрішньо змінні збитки робочого часу, %.
Fе пр=2024∙1-10100=1821,6 годин,Приймаємо Fе пр=1800 годин.
2. Аналіз організації виробничого процесу на дільниці
Основним змістом діяльності кожного промислового підприємства є виробничий процес.
Виробничий процес – це сукупність взаємозалежних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці і знарядь праці з метою створення споживчих вартостей-корисних предметів праці, необхідних для виробничого або особистого споживання. Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес – сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. За призначенням розрізняють основні,допоміжні та обслуговуючі виробничі процеси.
Основні виробничі процеси безпосередньо перетворюють сировину і матеріали в готову продукцію.
Допоміжні виробничі процеси забезпечують власні потреби підприємства у виготовленні потрібної продукції та виконання певних робіт.
Обслуговуючі виробничі процеси забезпечують необхідну для нормального перебігу основних і допоміжних процесів, наприклад:транспортні,складські та інші.
В даній курсовій роботі я виконую техніко-економічне обґрунтування оптимального варіанту технологічного процесу виготовлення Стакану.
На дільниці по виготовленню стакана виробничий процес є основним.
За перебігом у часі виробничі процеси поділяють на дискретні(перервні) та безперервні. За ступенем автоматизації розрізняють ручні, механізовані та автоматичні процеси. В моєму випадку технологічний процес є дискретним а за ступенем автоматизації є механізованими. На операції 005 токарно - револьверній верстат 1П365 замінюється на верстат 1425.
Ця заміна буде доцільна тому, що збільшиться працездатність і зменшиться трудомісткість , час на обробку деталі, на установку і зняття,також використовується менше різальних інструментів , обробка виконується за один установ, що гарантує підвищення якості деталі.

3. Розрахунок кількості обладнання та коефіцієнта його завантаження
На підставі проведеного аналізу виробничого процесу на дільниці та можливостей його вдосконалення ведуть розрахунок кількості обладнання.
Розрахунок кількості одиниць обладнання на операції проводять на основі трудомісткості робіт за формулою:
Ср=ТзагFе об∙Квн,де Тзаг – загальна трудомісткість по кожній операції, н-год.;
Nріч – річна виробнича програма, шт.;
Квн – коефіцієнт виконання норм часу.
Так як розрахунки для всіх операцій аналогічні, приведемо розрахунки для однієї операції, результати для решти записуємо в Таблицю 1.
Ср005=71213900∙1,1=1,66;Приймаємо Спр=2Коефіцієнт завантаження обладнання визначається за формулою:
Кз=СрСпр;Кз005=1,662=0,83;Середній коефіцієнт завантаження визначається за формулою:
Кз сер=СрСпрКз сер=1,66+1,71+1,74+1,7+1,73+2,5613=0,85Трудомісткість виготовлення програми по кожній операції визначається за формулою:
Т=tшт∙Nріч60, н-год,Т005=1,42∙2500060=591 н-годОбсяг довантаження визначається за формулою:
Тдов=Тзаг-Т, н-год ;Тдов005=7121-591=6530, н-годТаблиця 3.1- Заводська та проектна трудомісткість
№ операції Назва операції Штучний час, tшт, хвРічна програма випуску, N, штТруд-стьвиг-ня програми,
Т, н-годОбсяг дов-ня, Тдов, н-годЗагальна труд-сть, Тзаг, н-годРозрах.
кіл-ть роб.місць, СрПрий.
кіл-тьроб.місць,
СпрКоефзавант,
КзТип обладнання
баз. пр. 005 Токарно-револьверна 4,10 1,42 25000 592 6530 7121 1,66 2 0,83 1П365-1425
010 Токарна з ЧПК 1,75 1,75 25000 729 6600 7329 1,71 2 0,85 16К20Ф3
015 Токарна з ЧПК 1,63 1,63 25000 679 6786 7465 1,74 2 0,87 16К20Ф3
020 Токарно-копіювальна 1,73 1,73 25000 721 6572 7293 1,7 2 0,85 1712
025 Фрезерна з ЧПК 1,86 1,86 25000 775 6661 7436 1,73 2 0,86 6Р13РФ3
030 Круглошліфувальна 2,84 2,84 25000 1183 9885 11068 2,56 3 0,86 3М151В
Разом 13,91 11,23 4679 43034 47712 11,1 13 5,12 На основі виконаних розрахунків будую графік завантаження обладнання(рисунок 3.1)
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.


Рисунок 3.1 – Завантаження обладнання
4. Розрахунок кількості працюючих на дільниці
На дільниці, яку проектуємо, кількість працюючих визначаємо по категоріям:
основні виробничі робітники;
допоміжні робітники;
керівники та спеціалісти.
Кількість працівників механічного виробництва визначається характером технологічного процесу, ступенем його автоматизації, рівнем кооперування та спеціалізації в межах цеху, структурою самого заводу тощо.
Основні виробничники — працівники, які виконують технологічні операції з обробки деталей і, як наслідок, механічний цех в результаті завершеної ними роботи виконує виробничий план з випуску деталей. До них належать верстатники всіх професій, оператори, налагоджувальники автоматичних ліній чи токарних автоматів, розточувальники, лекальники, мийники деталей тощо.
Допоміжні працівники виконують роботи, які спрямовані на обслуговування діяльності виробничих цехів, дільниць, ліній, тобто на беззупинне виконання технологічних операцій під час виготовлення деталей основними виробничниками. До них належать налагоджувальними, контролери відділу технічного контролю (ВТК), заточувальники, водії електрокар, візків, автомобілів, підручні працівники, змащувальники, слюсарі з ремонту технологічного устаткування, пристроїв, слюсарі з ремонту інструменту та устаткування, електромонтери, такелажники, комірники, вантажники та інші.
Керівники – працівники, що обіймають посаду керівнику підприємства або його структурного підрозділу.
Спеціалісти – працівники, які займаються інженерно – технічними, економічними та іншими роботами і мають достатньо високий рівень кваліфікації. Сюди належать начальник цеху та його заступники, інженери, конструктори, техніки, старші і змінні майстри, начальники відділень, дільниць, бюро, відділів, лабораторій та їх заступники, економісти, механіки, енергетики, теплотехніки тощо.
4.1 Розрахунок кількості основних виробничих робітників
Багатоверстатне обслуговування – така форма організації праці, при якій один робітник працює одночасно на кількох верстатах, виконуючі ручні прийоми на кожному з них під час автоматичної роботи решти верстатів. Можливість бататоверстатного обслуговування базується на тому, що робітник практично зайнятий лише під час виконання ручних прийомів. Цей час сумішується з часом машинної роботи того ж верстата, який робітник може використовувати для виконання ручних прийомів на інших верстатах.
На моїй дільниці під час виготовлення Стакану виконуються такі операції:на 005 токарно-револьверній, 010 токарній з ЧПК, 015 токарній з ЧПК, 020 токарно-револьрній,025 фрезерній з ЧПК застосовується багатоверстатне обслуговування , а на 030 круглошліфувальній багатоверстатне обслуговування не застосовується так як обладнання на цій операції 3М151В не є автоматом.
Норма багатоверстатного обслуговування визначається за формулою:
Сф=tм-вtзан+1,де tм-в – машино – вільний час, хв.;
tзан – час зайнятості, хв.
Машино-вільний час tм-в визначають за формулою:
tм-в=t0-tдоп.п+tас+tпер, хв,
де tас – час активного спостереження, хв.; tас = 0,05·t0 ;
tпер – час на перехід від одного робочого місця до іншого, вважають tпер = 0,1 хв.;
tдоп.п – допоміжний час, що перекривається, хв.; tдоп.п = 0,15· tдоп.
Розраховую норму багатоверстатного обслуговування на операцію 005 токарно-револьверну.
tм-в 005=0,92-0,0585+0,046+0,1=0,72≈0,72 хв;tас = 0,05·0,92=0,046 хв;
tдоп.п = 0,15· 0,39=0,0585хв;
Час зайнятості:
tзан=tдоп+tас+tпер, хвtзан=0,39+0,046+0,1=0,54≈0,54 хв ;Сф005=0,720,54+1=2,3Приймаємо Сфпр005=2 верстати.

Коефіцієнт зайнятості багатоверстатника визначається за формулою:
Кз=tзанtоп∙Сф пр,де tп – операційний час, хв.; tоп = tм-в + tзан.
tоп = 0,72 + 0,54=1,2515;хв.
Кз005=0,541,2515∙2=0,8565≈0,86;Якшо час зайнятості tзан і машино-вільний час tм-в не кратні величини, то при багатоверстатному обслуговуванні у робітника з’являється вільний час, величини якого становить:
tвільн=tоп-Сф пр∙tзанtвільн005=1,2515-2∙0,54=0,1795;Тривалість циклу багатоверстатного обслуговування (tц) складається з періоду часу від початку операцій з обслуговування першого за маршрутом верстата до моменту повернення робітника до нього.
tц=і=1ntзі+tвільнtц=0,54∙2+0,1795=1,2515;Проводимо розрахунки тільки по одній операції, решту записуємо в таблицю 2, так як розрахунки аналогічні.
Таблиця 4.1.1 - Розрахунок норм багатоверстатного обслуговування
№ операції Модель верстата Осн.час, tо, хвДоп.час,
tдоп, хвЧас акт.
спост.,tас, хвЧас на перехід, tпер, хвЧас зайн., tзан, хвМаш.віл.
час, tм-в, хвОперат.
час, tоп, хвВільний час, tвільн, хвНорма багат.обсл., СфПрийнята кіл-ть верст.,Сф прКоеф.
зайн.
працівника, Кз005 1425 0,92 0,39 0,046 0,1 0,54 0,72 1,2515 0,1795 2,33 2 0,86
010 16К20Ф3 1,13 0,49 0,0565 0,1 0,65 0,9 1,5465 0,2535 2,39 2 0,84
015 16К20Ф3 1,06 0,45 0,053 0,1 0,61 0,84 1,44 0,234 2,39 2 0,84
020 1712 1,12 0,48 0,056 0,1 0,64 0,89 1,528 0,256 2,40 2 0,83
025 6Р13РФ3 1,19 0,51 0,0595 0,1 0,67 0,95 1,6235 0,2845 2,42 2 0,83
Після розрахунків норми багатоверстатного обслуговування, будую графіки багатоверстатного обслуговування.
005 токарно-револьверна верстат моделі 1425
Сф=tм-вtзан+1,Сф005=0,720,54+1=2,3Приймаємо Сфпр005=2 верстати.
Так як на операції 005 встановлено 2 верстати , а норма обслуговування на одного робітника 2 верстати, то в одну зміну буде працювати два робітника,а в дві зміни -2 робітника.
За даними розрахунків будуємо графік багатоверстатного обслуговування.

Рисунок 4.4.1- Графік багатоверстатного обслуговування на операції 005
010 токарна з ЧПК верстат моделі 16К20Ф3
Сф=tм-вtзан+1,Сф005=0,90,65+1=2,39Приймаємо Сфпр005=2 верстати.
Так як на операції 005 встановлено 2 верстати , а норма обслуговування на одного робітника 2 верстати, то в одну зміну буде працювати два робітника,а в дві зміни -2 робітника.
За даними розрахунків будуємо графік багатоверстатного обслуговування.

Рисунок 4.4.1- Графік багатоверстатного обслуговування на операції 010
015 токарна з ЧПК верстат моделі 16К20Ф3
Сф=tм-вtзан+1,Сф005=0,840,61+1=2,39Приймаємо Сфпр005=2 верстати.
Так як на операції 005 встановлено 2 верстати , а норма обслуговування на одного робітника 2 верстати, то в одну зміну буде працювати два робітника,а в дві зміни -2 робітника.
За даними розрахунків будуємо графік багатоверстатного обслуговування.

Рисунок 4.4.1- Графік багатоверстатного обслуговування на операції 015
020 токарно-копіювальна верстат моделі 1712
Сф=tм-вtзан+1,Сф005=0,890,64+1=2,40Приймаємо Сфпр005=2 верстати.
Так як на операції 005 встановлено 2 верстати , а норма обслуговування на одного робітника 2 верстати, то в одну зміну буде працювати два робітника,а в дві зміни -2 робітника.
За даними розрахунків будуємо графік багатоверстатного обслуговування.

Рисунок 4.4.1- Графік багатоверстатного обслуговування на операції 020
025 фрезерна з ЧПК верстат моделі 6Р13РФ3
Сф=tм-вtзан+1,Сф005=0,950,67+1=2,42Приймаємо Сфпр005=2 верстати.
Так як на операції 005 встановлено 2 верстати , а норма обслуговування на одного робітника 2 верстати, то в одну зміну буде працювати два робітника,а в дві зміни -2 робітника.
За даними розрахунків будуємо графік багатоверстатного обслуговування.

Рисунок 4.4.1- Графік багатоверстатного обслуговування на операції 025
На операціях, де не застосовується багатоверстатне обслуговування, розрахунок чисельності основних робітників виконують за трудомісткістю операції з урахуванням довантаження:
Чосн=ТзагFе пр∙Квн;Чосн=110681800∙1,1=5,59;Після розрахунків кількості робітників – багатоверстатників та робітників на решті операцій, необхідно скласти зведену відомість основних робітників цеху з розподілом за професіями, змінами роботи і визначенням розряду робіт (таблиця 4.4.2).
Таблиця 4.4.2 - Зведена відомість основних робітників
Професія Розряд Кількість
разом у тому числі
1 зміна 2 зміна
Токарь3 8 4 4
Фрезерувальник 3 2 1 1
Круглошліфувальник 4 2 1 1
Разом 12 6 6
4.4.2 Розрахунок чисельності допоміжних робітників
Кількість допоміжних робітників визначається у відсотковому відношенні від кількості основних робітників:
Чдоп=0,08∙ЧоснЧдоп=0,08∙12=0,96Приймаємо Чдоппр≈14.4.3 Розрахунок чисельності керівників та спеціалістів
Чисельність керівників та спеціалістів становить 5% від чисельності основних та допоміжних робітників:
Чкер=0,05∙Чосн+ЧдопЧкер=0,05∙12+1=0,65
Приймаємо Чкерпр≈1Кількість працюючих на дільниці заносимо до таблиці 5.
Таблиця 5 - Зведена відомість працюючих на дільниці
Категорії працюючих Кількість працюючих У % відношенні від виробничих робітників
Всього В тому числі по змінах 1 2 Основні робітники 12 6 6 -
Допоміжні робітники 1 1 - 8,3
Керівники та спеціалісти 1 1 - 7,7
Разом 14 8 6 16
5. Розрахунок технологічної собівартості за двома варіантами технологічного процесу
Виробнича собівартість визначається за формулою:
Свир=М0+ЗПр+За+Зе+Зр+Зін+Зпр+Звп+Зос+Зпр+Зм.д, грн.,де М0 – витрати на основні матеріали;
ЗПр – основна і додаткова заробітна плати з відрахуваннями на соціальне страхування, грн..;
За – амортизаційні відрахування;
Зе – витрати на силову енергію;
Зр – витрати на поточний ремонт, утримання та експлуатацію обладнання;
Зін – витрати на різальний інструмент;
Зпр – витрати на утримання і використання приміщення;
Звп – витрати на налагодження верстатів і пристроїв;
Зос – витрати на експлуатацію технологічного оснащення;
Зпр – витрати на підготовку керуючих програм для верстатів з ЧПК;
Зм.д – витрати на допоміжні матеріали.
Свир=5.1 Розрахунок витрат на основні матеріали
Основні матеріали – це товари, які застосовуються для виробництва з них інших товарів, вони використовуються у виробничому процесі одноразово і повністю переходять, перетворюються у вироблений товар, складаючи його невід’ємну частину. Основні матеріали діляться на сировину, матеріали і напівфабрикати. Під сировиною розуміються природні продукти, що видобуваються в природному середовищі (руда, нафта, газ, ліс тощо) і вироблені в сільському господарстві (продукція рослинництва і тваринництва). Матеріали – це те, з чого виготовляють готову продукцію і напівфабрикати. Напівфабрикати представляють собою неостаточно виготовлений товар, який підлягає подальшій обробці або складанні, перш ніж він перетвориться на кінцевий продукт виробництва.
Основні витрати визначають за формулою:
М0=Мзаг∙Цзаг-Мвідх∙Цвідх. грн.,де Мзаг, Мвідх – маса заготовки і відходів, що реалізуються відповідно, кг;
Цзаг, Цвідх – вартість 1 кг матеріалу заготовки і відходів відповідно, грн. Вартість 1 кг відходів приймаємо як 10% від загальної вартості матеріалу.
М0б=8,29∙13-1,26∙1,3 =106,132
М0пр=4,35∙7,5-1,26∙0,75=31,685.2 Розрахунок витрат на заробітну плату виробничників
Заробітна плата — це винагорода або заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової заробітної плати, які перебувають, приблизно, у співвідношенні: 70 % — основна заробітна плата, 30 % — додаткова. Основна заробітна плата нараховується за виконану роботу за тарифними ставками, відрядними розцінками чи посадовими окладами і не залежить від результатів господарської діяльності підприємства. Вона включає такі виплати: оплату за фактично відпрацьовані людино-години, доплати за суміщення професій, за багатоверстатне обслуговування, за класність, виплату міжрозрядної різниці, персональні надбавки, доплати за роботу в нічний час, доплату незвільненим бригадирам за керівництво бригадою, за навчання учнів, доплати відрядникам у зв’язку зі змінами умов роботи, оплату простоїв не з вини працівника, оплату за понаднормовану роботу тощо.Додаткова заробітна плата — це складова заробітної плати працівників, до якої включають витрати на оплату праці, не пов’язані з виплатами за фактично відпрацьований час. Нараховують додаткову заробітну плату залежно від досягнутих і запланованих показників, умов виробництва, кваліфікації виконавців.Додаткова заробітна плата включає окремі види преміювання, винагороди та інші види заохочення, визначені Положенням з оплати праці підприємства. Заробітна плата в системі товарно-грошових відносин виконує низку функцій: - Відтворювальна; - Регулювальна; - Соціальна або розподільча; - Стимулювальна; - Формування.
Оплата праці здійснюється у двох основних формах заробітної плати: відрядної і погодинної.
Витрати на заробітну плату виробничників визначають за формулою:
ЗПр=Тст∙Кд∙Ксс∙Кдоп∙tшт60∙n, грн.,де Тст – годинна тарифна ставка виробничника, яка відповідає розряду робіт, грн.;
Кд – коефіцієнт, який враховує додаткову зарплату виробничників; для виконання курсової роботи дозволяється приймати Кд = 1,2;
Ксс – коефіцієнт, який враховує відрахування на соціальне стахування; для виконання курсової роботи дозволяється приймати Кд = 1,375;
Кдоп – коефіцієнт, який враховує доплати; для виконання курсової роботи дозволяється приймати Кд = 1,3;
n – кількість одиниць обладнання на даній операції.
ЗПрб=4,66∙1,2∙1,375∙1,3∙4,1060∙2=1,36ЗПрпр=4,66∙1,2∙1,375∙1,3∙1,4260∙2=0,475.3 Розрахунок витрат на налагодження верстатів і пристроїв
В більшості металорізальних верстатів незалежно від їх складності методика наладки однакова. Вона полягає у складанні виконавчих органів верстатів, узгодження рухів для обробки будь – яких деталей. Важливість наладки полягає у точності обробки деталі і геометричній точності. Наладка верстата потребує розрахунку передаточного відношення органу наладки для обробки заданої частоти обертання шпинделю. Все це потребує матеріальних витрат на заробітну плату наладчика.
Визначаємо умовно – річну програму (враховуючи довантаження) за формулою:
Nум-річ=Тзаг∙60tшт.пр,де ∑Тзаг – об’єм з довантаженням;
∑tшт.пр – штучний час технологічного процесу, що проектується
Nум-річб=47712∙6013,91=205803,019Nум-річпр=47712∙6011,23=254917,186Величину партії деталей знаходимо за формулою:
nп=Nум-річ∙aДр, шт.,де a – період запуску деталей; для виконання курсової роботи дозволяється прийняти a = 6 днів;
Др – кількість робочих днів року.
nпб=205803,019∙6253=4880,7nппр=254917,186∙6253=6045,5Витрати на налагодження верстатів і пристроїв визначають за формулою:
Sвп=Тст.ч∙Кд∙Ксс∙tп-з60∙nп, грн.,де Тст.ч – часова тарифна ставка налагоджувальнику, яка відповідає розряду роботи, грн.
Sвпб=5,38∙1,2∙1,375∙2260∙4880,7=0,00066Sвппр=5,38∙1,2∙1,375∙1860∙6045,5=0,000445.4 Розрахунок амортизаційних відрахувань
Амортизація - це поступове перенесення частин вартості об’єкта основних фондів підприємства на вартість виробленої ним продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Амортизаційний фонд - цільовий фонд накопичення фінансових коштів, який утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для відтворення основних фондів (устаткування, машин, будівель тощо), котрі в процесі виробництва піддаються фізичному та моральному зносу, через що втрачають частину споживчої вартості.
Величину амортизаційних відрахувань визначають за формулою:
За=Цо∙Ктр∙На∙n100∙Nум-річ, грн.,де Ктр – коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування і монтаж обладнання, Ктр = 1,15;
Цо – вартість одиниці обладнання, грн.;
На – норма амортизаційних відрахувань у відсотках до балансової вартості
Заб=334000∙1,15∙15∙2100∙205803,019=0,055Запр=250000∙1,15∙15∙2100∙254917,186=0,0335.5 Розрахунок витрат на силову енергіюНа виробництві використовується електрична, гідравлічна та пневматична енергії.
Втрати на силову енергію розраховують по формулі:
Зе=0,25∙Nе∙tшт-t0+(0,5…0,8)∙Nв∙t060∙Це, грн, де 0,25 – коефіцієнт, що враховує використання ефективної потужності двигуна в період холостого ходу ;
Nе – загальна встановлена потужність виробничого обладнання, кВт; tшт – t0 - час холостих ходів, хв ;
0,5 – 0,8 - коефіцієнт, що враховує використання ефективної потужності двигуна в період робочого ходу, коп.. приймаємо 0,7.
Це – вартість 1 кВт·год електроенергії для виробничих підприємств, грн.
Зеб=0,25∙13∙4,10-2,66+0,7∙13∙2,6660∙0,4236=0,2039Зепр=0,25∙7,5∙4,10-0,92+0,7∙7,5∙0,9260∙0,4236=0,07615.6 Розрахунок витрат на поточний ремонт, утримання та експлуатацію обладнанняРемонт обладнання полягає в усуненні тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом всього періоду їхньої експлуатації.
Розрізняють два види ремонтів – поточний і капітальний.
Поточний ремонт полягає у зберіганні засобів праці у придатному стані для подальшого продуктивного використання і має характер дрібних налагоджувальних робіт.
Капітальний ремонт призначений для відшкодування нормального фізичного зношення елементів основного фонду.
Витрати на поточний ремонт, утримання та експлуатацію обладнання визначають за формулою:
Зр=За∙Кр, грн.,де Кр, – коефіцієнт, що встановлює залежність величини затрат на ремонт від величини амортизаційних відрахувань, приймаємо Кр, = 2
Зрб=0,055∙2=0,11,грн;Зрпр=0,033∙2=0,066, грн;
5.7 Розрахунок витрат на різальний інструмент
Витрати на різальний інструмент розраховуються за формулою:
Зін=(Цін+Цпер)∙t0∙КвзТстійк∙(n1+1)∙60, грн.,де Цін – вартість одиниці різального інструменту, грн.;
Цпер – вартість переточки, грн.;
Цпер=tn∙Тст60, грн., tn– час переточки інструменту, хв;
Тстійк – період стійкості інструменту, год;
n1 – число переточок до повного зносу; приймаємо для різця n1 = 15, для фрези n1 = 13, для свердла n1 = 10.
Квз – коефіцієнт, який враховує випадкове зношення; приймаємо для різця Квз = 1,1, для фрези Квз = 1,05, для свердла Квз = 1,1
Цпер=2∙6060=2, грнЗінб=(40+2)∙2,66∙1,160∙(15+1)∙60=0,0021, грнЗінпр=(40+2)∙0,92∙1,160∙(15+1)∙60=0,00073, грнВ завданні указано скільки використовується інструментів на даній операції. Необхідно це враховувати
5.8 Розрахунок витрат на утримання і використання приміщенняВитрати на утримання і використання приміщення визначають за формулою:
Зпр=Sпл∙Кпл∙Р∙nNум-річ, грн.,де Sпл – виробнича площа, що зайнята одиницею обладнання, залежить від габаритних розмірів обладнання, м2
Кпл – коефіцієнт, що враховує додаткову площу;
Р – річна норма затрат на утримання 1м² виробничої площі, для виконання курсової роботи дозволяється прийняти Р = 700 грнЗпрб=5079,6∙4∙700∙2205803,019=138,218, грнЗпрпр=4215,75∙4∙700∙2254917,186=92,611,грн5.9 Розрахунок витрат на допоміжні матеріали
До допоміжних матеріалів можна віднести мастильно – охолоджувальні рідини, мастила для обслуговування металорізальних верстатів.
Затрати на допоміжні матеріали визначаємо укрупнено за формулою:
Зм.д=Мзд∙nNум-річ, грнде Мзд – річні затрати на допоміжні матеріали, грн.; для виконання курсової роботи дозволяється приймати Мзд = 250 грнЗм.дб=250∙2205803,019=0,0024, грнЗм.дпр=250∙2254917,186=0,0019,грн.Пункти по розрахунку витрат на експлуатацію оснащення і на підготовку керуючої програми потрібно записати, але вказати, що не розраховуєте, бо не використовуєте їх.
Результати розрахунків по визначенню виробничої собівартості виконання операцій за двома варіантами технологічних процесів рекомендується записати у таблицю 6.
Едет=С1-С2, грн.,де С1 – виробнича собівартість виконання операції за базовим варіантом технологічного процесу, грн.;
С2 – виробнича собівартість виконання операції за технологічним процесом, що проектується, грн.
Едет=246,1205-124,9511=121,1694, грнТаблиця 6 - Технологічна собівартість одиниці виробу
Статті витрат Операція m
Варіанти технологічних процесів
Базовий, С1, грн. Проектний, С2, грн.
Основні матеріали 106,132 31,68
Заробітна плата виробничників 1,36 0,47
Налагодження верстатів і пристроїв 0,00066 0,00044
Амортизаційні відрахування 0,055 0,033
Силова електроенергія 0,24 0,088
Поточний ремонт, утримання та експлуатація обладнання 0,11 0,066
Різальний інструмент 0,0021 0,00073
Утримання і використання приміщень 138,218 92,611
Експлуатація технологічного оснащення - -
Підготовка керуючих програм для верстатів з ЧПК - -
Допоміжні матеріали 0,0024 0,0019
Разом 246,1205 124,9511
Де висновок, чи доцільно проводити заміну обладнання чи ні? Читайте методичні рекомендації, якщо не слухаєте!
6. Розрахунок економічного ефекту за різницею приведених витратРічну економічну ефективність різних варіантів технологічного процесу оцінють за різницею приведених визрат за формулою:

Ееф=С1+Ен∙К1Nум-річ-С2+Ен∙К2Nум-річ∙Nум-річ, грн.,де К1, К2 – капітальні вкладення за різними варіантами технологічного процесу, грн.;
Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень; для виконання курсової роботи дозволяється прийняти Ен = 0,15.
Капітальні витрати розраховується за формулою:
К=Кобл+Кбудде Кобл – капітальні вкладення на обладнання;
Кбуд – капітальні вкладення на будівлю
Кб=732230600Кпр=607643000Еефб=246,12054+0,15∙732230600205803,019-124,95107+0,15∙607643000205803,019∙205803,019=, грн.Ееф=246,12054+0,15∙732230600254917,186-124,95107+0,15∙607643000254917,186∙254917,186=де відповідь????,грн.6.1 Розрахунок капітальних вкладень на обладнання
Капітальні вкладення на обладнання визначають за формулою:
Кобл=Цо∙Ктр∙n, грн.Коблб=334000∙1,15∙2=768200, грнКоблпр=250000∙1,15∙2=575000, грн6.2 Розрахунок капітальних вкладень на будівлю
Витрати на утримання та використання виробничої площі визначають за формулою:
Кбуд=Sпл∙Кпл∙n∙Цбуд∙h, грн,
де Цбуд – вартість 1м3 будівлі, грн.; для розрахунку курсової роботи дозволяється приймати Цбуд = 1800 грн/м³;
h – висота будівлі, приймаємо h = 10м
Кбудб=5079,6∙4∙2∙1800∙10=731462400, грн Кбудпр=4215,75∙4∙2∙1800∙10=607068000, грн.7. Розрахунок зниження трудомісткості
Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількість робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції. Зниження трудомісткості визначають за формулою:
ΔТ=1-tшт.прtшт.б∙100%,де tшт.пр – штучний час на операцію по технологічному процесу, що проектується, хв.;
tшт.б – штучний час на операцію по базовому технологічному процесу
ΔТ=1-1,424,10∙100%=65
8. Розрахунок зростання продуктивності праці
Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, з одного боку, та кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку. Зростання продуктивності праці визначають за формулою:
ΔПп=tшт.бtшт.пр-1∙100%ΔПп=4,101,42-1∙100%=188А де розрахунок строку окупності? (там у формулу підставляєте Nум-річ проектне)
Література з нового листа
Не вистачає вступу і висновку, де треба вказати яку заміну Ви провели, які отримали штучний час, продуктивність, трудомісткість, річний економічний ефект, тобто для чого все це рахувалося
Листи з завданням заповнюються від руки, а не друкуються.
Те, що після літератури в пояснювальну записку не потрібно.
ЛІТЕРАТУРА
Закон України «Про банкрутство», К. 1993.
Закон України «Про господарські товариства», К. 1993.
Закон України «Про оплату праці», К. 1995.
Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», К. 1993
Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2004. – 480 с.
Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2 – ге вид., доп. – К.: А.С.К., 2005. – 400 с.
Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного.– Вид. 2-ге, перероб. та доп.– К.: КНЕУ, 2004. – 528 с.
Економіка підприємства: Структурно-логічний навч.посіб./ За ред. С.Ф. Покропивного.– К.: КНЕУ, 2004. – 420 с.
Економіка підприємства: Навчальний посібник / За заг. ред. А.В. Шегди - К.: Знання - Прес, 2001.
Макаровська Т.П, Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2003. – 304 с.
Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник. – К.: Скарби, 2002. – 356 с.
Харів П.С. Економіка підприємства: збірник задач і тестів: Навч.посіб. – К.: Знання – Прес, 2001 – 267 с.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Політехнічний технікум Конотопського інституту СумДУТЕХНІКО – ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО ВАРІАНТУ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ВИГОТОВЛЕННЯ ___стакан__
(Назва деталі)
Пояснювальна записка
Курсова робота
ПЗКР 5.05050302.10-12
Керівник роботи
__________ Т.В. Яшина
(підпис)
_________________
(дата)
Розробив студент групи 441
________ В.А. Мінасян
(підпис, прізвище, ініціали)
_________________
(дата)
2011
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Політехнічний технікум Конотопського інституту СумДУЗавдання
для виконання курсової роботи
з предмету
«Економіка, організація та планування виробництва»
Студенту (ці) _
Мінасян Вірі Андріївні______________________________________________
Групи _____441_____________________________________________________________
Спеціальність 5.0505032 «Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях»
Тема роботи: Техніко – економічне обґрунтування оптимального варіанту технологічного процесу виготовлення_____Стакану__________________________
Зміст курсової роботи
Вступ
Визначення фондів часу роботи обладнання і працівників.
Аналіз організації виробничого процесу на дільниці.
Розрахунок кількості обладнання та коефіцієнта його завантаження.
Розрахунок кількості працюючих на дільниці.
Розрахунок технологічної собівартості за двома варіантами технологічного процесу.
Розрахунок економічного ефекту за різницею приведених витрат.
Розрахунок строку окупності капітальних вкладень.
Розрахунок зниження трудомісткості.
Розрахунок зростання продуктивності праці.
Висновки
Література
Вихідні дані:
Деталь, що виготовляється ____________Стакан__________________________________________
Річна програма випуску _______________________25000_________________________________
Таблиця 1
Технологічний процес виготовлення _________Стакану________________________________
№ опер. Назва операції Час на операцію, хвМодель обладнання
tоtдопtштtп-зБазова Проектна
005 Токарно-револьверна 0,92 0,39 1,42 18 1П365 1425
010 Токарна з ЧПК 1,13 0,49 1,75 21 16К20Ф3 16К20Ф3
015 Токарна з ЧПК 1,06 0,45 1,63 20 16К20Ф3 16К20Ф3
020 Токарно-копіювальна 1,12 0,48 1,73 16 1712 1712
025 Фрезерна з ЧПК 1,19 0,51 1,86 21 6Р13РФ3 6Р13РФ3
030 Круглошліфувальна 1,84 0,79 2,84 23 3М151В 3М151В
Таблиця 2
Вихідні дані для порівняння технологічних процесів
Вихідні дані Одиниці виміру Операція Операція
Варіанти технологічних процесів Варіанти технологічних процесів
базовий що проектується базовий що проектується
Матеріал деталі Сталь 40Х Сталь 40Х Вид заготовки прокат штамповка Маса заготовки кг 8,29 4,35 Маса деталі кг 1,26 1,26 Операція (назва): Ток-ревТок-ревштучний час хв4,10 1,42 основний час хв2,66 0,92 підготовчо – заключний час хв22 18 розряд робіт 3 3 Обладнання (назва): Ток-ревТок-ревмодель 1П365 1425 Різальний інструмент різець різець Кількість шт1 1 Коефіцієнт виконання норм 1,1 1,1 Додаткова зарплата % 15 15 Відрахування на соціальні потреби % 37,5 37,5 Норма амортизації % 15 15 Дата видачі завдання «_______» ____________________________ 20__р.
Строк закінчення «_______» ____________________________ 20__р.
Керівник роботи ______________ ____Т.В. Яшина_______________
Зав. відділення ______________ ____В.В. Рязанцев_____________

Приложенные файлы

  • docx 15567489
    Размер файла: 324 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий